Історія розвитку щіткового ущільнення

У середині-1980-х Велика Британія, Сполучені Штати, Німеччина та колишній Радянський Союз інвестували значні людські та фінансові ресурси в розробку технологій ущільнення. Примітно, що Сполучені Штати визначили дослідження та розробку щіткових ущільнювачів як одну зі своїх «Ключових оборонних технологій на 2000 рік», водночас класифікувавши їх як високотехнологічні технології, експорт яких заборонено до Китаю.

Звичайні стандартні-моделі щіткових ущільнювачів страждають від таких проблем, як посилення щетини та ефект гістерезису, що посилює зношування як щетини, так і поверхні, що з’єднується (каркас), і призводить до збільшення рівня протікання ущільнення. Згодом з’явилася конструкція кільця щітки з «низьким-гістерезисом» із рифленою опорною пластиною; ця інновація ефективно зменшила контактний тиск на межі щетинки-з-каркасою, пом’якшила вплив жорсткості щетини та гістерезису, а також покращила ефективність ущільнення та довговічність. Крім того, удосконалені високо{6}}ефективні щіткові ущільнювачі-з низьким-гістерезисом, значно збільшеними діаметрами щетини та-екрануючими пластинами-можуть досягти одноступеневої-різниці робочого тиску до 0,7 МПа, таким чином перевершуючи стандартні двоступеневі-конфігурації з точки зору ущільнення ефективність,-економічність і загальна якість.